Последнее на сайте

Новости

Православный календарь






СТИХИ И ПРОЗА НА БАЛАЧКЕ

Кубань, Лингвистика

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Уразка » Чт янв 10, 2013 12:43 pm

Песню замечательно поют солистки ККХ Марина Ищенко и Софья Бовтун заслухаешься.
У казака вся жизнь война. В казачьем сердце страха нет!
Аватара пользователя
Уразка
 
Сообщения: 797
Зарегистрирован: Сб июл 04, 2009 9:35 am
Откуда: Казак станицы Полтавской
Национальность: Казак

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение ЕСАУЛ » Чт май 02, 2013 12:36 am

Все больше жаль, ушедших безвозвратно,
Безликих дней, бредущих чередой.
И очень часто хочется обратно
Вернутся в юность, вешнею порой.

Пройтись с соседской девочкой до клуба
Накинув ей на плечи свой пиджак…
Как звали её ? Маша? Света ? Люба?
Увы не вспомнить, хоть убей, никак.

Цветущий сад с черешневым духмяном,
Молочный месяц обнаживший серп,
Девичий поцелуй медово – пьяный.
На старенькой скамейке возле верб.

Ну а по зорьке в балке у запруды
Мы накопаем с дедом червячков
И с передремом, неспеша наудим,
Вечноголодных резвых окуньков.

Приспела череда пасти худобу.
В кирзовой сумке хлеба шмат, сальцо.
И бузивок блеснув серьгою новой,
Мне, мокрым носом тычется в лицо.

Дед, приведя с бригады кобыленку,
Сыпнёт ей добру порцию овса,
Вместо седла подложит куфаёнку;
– Шоб було трошки мнягшэ для вюньця.

Через соседский тын моя подружка,
Заткнутый кочаном протянет жбан.
– Квасок поспел, возьми с собою кружку.
И запахнется в сестрин сарафан.

Глаза прищурив, делано игриво
Спытает дед: – Козак, ты взяв батих?
Балкой гоны, та нэ гарцюй бэз дила.
Тудыть твою итить!!! Паняй, жыных.

******
Не вырастет степной цветок на свалке,
Гармонь нам не заменит интернет,
Не спутать дым от дедовой цыгарки
С вонючим смрадом суперсигарет.
Мы на асфальте не растим картошку
И не скребём из под машин навоз…
-------------------------------------------------
Здесь роли все играют понарошку,
И нет здесь дела, что бы жить всерьез.

А. Лях
14 дек 2012
Абы б и мы б щей булы б, бо писля нас нэ будэ й вас.
Аватара пользователя
ЕСАУЛ
 
Сообщения: 60
Зарегистрирован: Пн янв 17, 2011 12:27 am
Откуда: хутор Куликовский Уманьского куриня
Национальность: козак
Откуда родом: ст.Уманская хутор Куликовский земли ККВ
Мой адрес в одноклассниках: https://ok.ru/feed

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Андрей Рудик » Чт май 02, 2013 10:09 am

Прямо за душу берут твои стихи Андрей Петрович! <[:(D
Такэ дило там зробылось - у городи Сочи,
Нэ слухалы б мои вуха, нэ бачылы б вочи.
Аватара пользователя
Андрей Рудик
 
Сообщения: 2121
Зарегистрирован: Пн мар 21, 2011 6:48 pm
Национальность: КАЗАК
Откуда родом: Кубанское Казачье Войско ст.Неберджаевская

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение ЕСАУЛ » Вс июн 30, 2013 10:01 am

Опять набат рвэ душу нам,
Опять вид хмарь тэмние нэбо,
Опять трызвонять по куткам
Клыкуши тай другэ отрибье:

Мов, иньша власть прыйшла на Дон,
Тай крипко сила на Кубани,
Не вчуты бильшэ пэрэзвон
Козацьких цэркв и ридных Храмив.

Мов, вжэ з москальских колокольнь
Запысани прыслалы дзвоны.
Грать будуть их, магнытохвон,
Або кацапськи ч(м)удодзвоны.

Ховайтэ шабли пид стриху,
Порить лампасы з шароварив,
Рвы осэлэдэць, скынь сёрьгу,
Сбрый бороду та чуб кудрявый.

Наказан новый гатаман
Нэ нашои козацькой крови,
Нэ так вин взяв в долонь стакан,
Нэ тэ вин слово нам промовыв.

-Рятуйтэ!... Божэ!... Шо робыть?...
Нэсэтьця по стэпу и морэм
-Як нам цэ врэмя пэрэжить?
Чим одолить такэзнэ горэ?

Всэ рачкы встало…Жисть пройшла…
Нэма билшь козакив «прыродных»
Луна на нэби вжэ нэ та,
И соньцэ нэ чистопороднэ…

Сыдю-смиюсь… Чи нас, Браты, и справди
Налякав той пугач,
Шо взявсь новой мэтлой мэсты
Нэ видая зэмли та плуга?

Чи пэрший раз пыталысь нас
Тай пращурив наших козацькых
Заставыть жить на вколюшках
И шоб ходылы тилькэ рачкы?

Чи позабулы Вы, Браты,
Старынни дидовы адаты
Шо наша доля тут в стэпу
А ихня, там, в твэрдыни злАтой?

Чи можэ Дон наш обмилив?
Чи Тэрэк тай Кубань протухлы?
Чи вывывся сидый ковыль?
Чи травы викови пожухлы?


Чи можэ стэповый орэл
Сложив свои дэбэли крыла?
Чи мы знялы из ший хрэсты?
Чи в калганах пощезла вира?

Жив наш народ, тай будэ жить,
Як испокин векив вылося!!!

А им, як йилось и пылось,
Щоб також , йилось и пылося…

Андрий Лях
вчора
Абы б и мы б щей булы б, бо писля нас нэ будэ й вас.
Аватара пользователя
ЕСАУЛ
 
Сообщения: 60
Зарегистрирован: Пн янв 17, 2011 12:27 am
Откуда: хутор Куликовский Уманьского куриня
Национальность: козак
Откуда родом: ст.Уманская хутор Куликовский земли ККВ
Мой адрес в одноклассниках: https://ok.ru/feed

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение стэпняк » Пн сен 02, 2013 10:41 am

Добрэ - дужэ сподобылось. -Тилькы в нас кажуть упьять.
стэпняк
 
Сообщения: 279
Зарегистрирован: Пт апр 22, 2011 9:57 am
Национальность: казак
Откуда родом: ст. Удобная, кр. Грозная
мой адрес вконтакте: г. Новороссийск

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Lis » Пн сен 02, 2013 1:18 pm

Порадовал дядька Есаул <[:)
Пройдэ год, може и двисти
И козачество знов заживэ,
Тоди будэ на його надия,
И воно уж николы нэ вмрэ!
Аватара пользователя
Lis
 
Сообщения: 1114
Зарегистрирован: Чт июл 02, 2009 10:39 am
Откуда: с Дона
Национальность: казак
Откуда родом: ст. Кущёвская
Ресурсы: http://rostgenealog.ru

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Вадько » Пн апр 21, 2014 3:06 pm

Пасхальный превет от казака Яремы, ст. Саратовская:


Великоднє тепле свято,
Тихий дощик накрапа,
Проростає ніжно м'ята
По неораних степах.
Буйно стелеться барвінок
По дібровах вікових,
Переливи та коліна
Од пташок летять малих.
Вийшло сонце із-за хмари,
Осяяло Божий Світ
Та прогнало тихі чари,
Шлючи соняшний привіт
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
ХРИСТОС ВОСКРЕС!


Юрий Алмазов
Аватара пользователя
Вадько
 
Сообщения: 2661
Зарегистрирован: Чт июл 02, 2009 10:52 am
Откуда: Казачий Присуд
Национальность: казак

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Вадько » Пн апр 21, 2014 3:09 pm

Не стихи - но от того же автора.

СТАРОВИННА ПРИКАЗКА


Один чоловік служив у пана управительом. Були в його жінка й прийомний син, а за кума був жандарм. От раз він почув приказку - "Не кажи жінці правду, не воспитуй чужого сина і не бери жандарма за кума" та й задумався, бо у його, як нарочито, все совпадало.
От збирається раз пан далеко десь їхать і наказує управительові:
- Дивися, шоб усе було в порядці, а головніше - шоб лебеді у ставку всі живі та цілі до самого приїзду були. Не дай бог, шо-небудь з ними случиться, голову тобі одрубаю!
Сказав і подався! От у той вечір приходе управитель додому і каже жінці:
- Як ти, жіночко, думаєш, чи заслужили ми оце за стіке годів чесної служби на нашого пана хоч одного лебедя покуштувать?
- Та як же не заслужили, ще й як заслужили! - каже жінка.
- Та й я так думаю. Ото сьодні я одкрутив одному лебедьові голову, обскуб и приніс, шоб ти його зварила, - і витрусив із торби м'ясо.
Жінка скоренько його обшмалила, обварила, засмажила з яблуками, і посідали всі втрьох їсти.
- О, ти ба, - каже управитель, - яке воно добре! Шо значить лебідь, не гусак! Куди тому гусакові до лебедя!
- Так, так, - піддакує йому жінка.
Їли вони, їли, а всього з'їсти так і не подужали. Управитель загорнув остатки і пішов на другий день обходить панські ниви і ліси. Коли за селом стріває кума жандарма.
- Здоров, куме! - каже, - Ось ідіть під дерево сідайте, перехилимо якусь чарку та чимось смачненьким закусимо.
От посідали вони, випили й закусюють.
- А шо воно в вас за таке добре, чи гусака зарубали? - питає кум.
- Та ну вас, їй-богуЮ з гусаком, куме! Чи ви одрізнить простого гусака не од гусака не можете? Це не гусак, а лебідь!
- О, - каже жандарм, - а я собі думаю, шо воно таке добре та запашисте, не може буть, шоб гусак такий ловкий був!
Розійшлися вони, а кум жандарм і замислився:"Де б він того лебедя узяв? Не йначе, як у панському озері вловив! Нада панові, як тіке вернеться, донести!" От тіке подумав, тут і пан до села під'їзжяє і спиняється біля жандарма.
- Здорові були паночку! - поклонився жандарм.
- Та здорові, слава богу! - одвічає пан, - а шо тут у нас за цю ніч світ не перевернувся?
- Та начеб і не перевернувся, тіке одна біда случилася!
- А шо ж воно там таке?
- Та отак і отак. Управитель вашому лебедьові в'яза скрутив і зжер!
- Та ти шо! - пан аж скрикнув і приказав їздовому паганять до свого помістя. Приїхали, пан прожогом кинувся до води, так і є - чотирі лебедя плавають, а п'ятого нема! Він тоді нагукав управителя і давай його допитувать:
- Де ти, бісової душі Іване, п'ятого лебедя подів?
- Та отак і отак, пане, тіке ви вчора за ворота, а я й не втерпів, до того міні хотілося лебедятини покуштувать. Я й упіймав одного, скрутив йому шию, а жінка дома з яблуками запекла.
- Та чи не я тобі казав, шо за лебедя голову одрубаю?! - кричить пан.
- Та казали, пане! Ну шо ж тепер, раз проштрафився, так рубайте. Тіке ходімте до мене додому, я хочу своїм та вам шось на пам'ять оставить.
От прийшли вони до його додому, пан і питає в жінки:
- Твій учора лебедя приносив?
- Аякже, та такий дебелий, та масний, та добрий. Я його з яблуками запекла.
А чоловік же наказував їй нікому ні слова!
- От бач, яка ти, жіночко, - каже управитель, - так і видала мене. Тепер пан міні голову рубатимуть. Так коли таке діло, я своє нажите добро хочу між вами поділить, шоб згадували мене.
От посідали вони вчотирьох - хазяїн, пан, жінка й нерідний син - до столу. Управитель достав вузлик, висипав усе на стіл і поділив його на чотирі кучки. А ті й дивляться. А він їм розказує:
- Оце вам, пане, шо ви мене ссіке літ шанували і зла не робили, а я тепер сам собі винуватий, шо ослухався вас. А це тобі, жіночко, шо таки довгенько ми з тобою попожили. А це тобі, синку, шо, хоч ти й не рідна міні дитина, а все-таки слухав батька і не лінився!
- О, а четверта кучка на кого? - питають його всі разом.
- А четверта на того, хто міні голову рубатиме, шоб добре сокиру нагострив і одним разом одрубав, шоб я не мучився!
- О, батьку, - аж підхопився хлопець, та нащо ж ви комусь чужому даватимете золото, коли я вам і одрубаю!
- Пане, пане, - каже управитель, - ніякий то був не лебідь, то я гусака зарубав, а лебедя отам-отам, у сараї, причинив. Просто я хотів провірить одну старовинну приказку. Правду люди кажуть!
Аватара пользователя
Вадько
 
Сообщения: 2661
Зарегистрирован: Чт июл 02, 2009 10:52 am
Откуда: Казачий Присуд
Национальность: казак

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Вадько » Пн апр 21, 2014 3:10 pm

УМІЛА ГОТУВАТЬ ТА НЕ ВМІЛА ПОДАВАТЬ!

Один циган найнявся до нашого козака сіно косить. Прийшли вони на степ, трохи покосили, коли циган і каже:
- Ой, чоловіче добрий! шось воно наголодне та не дуже коситься! Давай, мабуть, сідать снідать!
- Давай, так давай!
Поснідали. Циган каже:
- Ой, чоловіче ти добрий, та після такої їжі ніяк не можна косить - пупок розв'яжеться. Давай, трохи полежимо, хай сало зав'яжеться!
- Давай, так давай!
От полежали, встали, ще трохи покосили. Циган уп'ять за своє:
- Та, мабуть, вже й обідать пора!
- Пора, так пора!
Пообідали, полежали добре. Тіке дві-три постаті пройшли, циган уп'ять:
- Ой, чоловіче, де обідають, там і полуднюють!
І на цей раз соглашається хазяїн.
Пополуднювали, а косить вже совсім не хочеться. Туди-сюди махнули косами і додому пішли.
Отож дома після такої "роботи" чоловік і каже жінці:
- Ти, жінко, нічо' завтра нам їсти не готов і сумку не давай, а зроби отак і отак!
- Добре, - каже молодиця.
От прийшли той дядько та циган на сінокос. Трохи покосили, а вже циганові їсти схотілося.
- Ти знаєш, чоловіче добрий, - каже хазяїн, - вража жінка нічого не накухарила, а сказала, шо швиденько витопе і принесе нам на степ.
От косять і косять, а жінки нема. Циган голодний, а чоловік тишком-нишком дома був наївся, а робе вид, шо тоже голодний, і лає жінку:
- От ти диви, яка проклята баба! Казала, шо не буде бариться, а й досі немає. Ось хай тіке прийде, я їй дам!
- Та шо ти! - спиняє його циган, - не лайся, хай донесе до нас, як поїмо, тоді й вилаєш!
Уже й сонце на захід пішло, як жінка показалася з лісу.
- От я їй зараз покажу, як "швиденько" їсти варять та носять! - кричить чоловік, збирає грудки та біжить до жінки.
- Та шо ж ти робиш, чоловіче? Та чи ти забувся, шо я тобі казав? - кричить циган.
Та чоловік вже був "нагнав" свою жінку, вертає:
- Ходім, - каже, - додому, бо з голоду здохнуть можна!
От приходять вони додому, жінка ставе на стіл потапці. Циган з голоду намегелився тих потапців, а жінка підносе борщ, м'ясо, вареники з ряжанкою. А циган і їв би, так після потапців міста у кендюсі не осталося.
- Ех, - каже він, - уміла ти готувать, та не вміла подавать!

ДІВЧИНА Й СВАТИ


Одному парубкові полюбилася дівчина і він став просить своїх родичів, шоб вони йшли її сватать. Правда, про неї люди казали, шо вона, хоч і собою гарна, й роботяща, тіке трохи якась чудакувата. От батько узяв свого кума й пішов на розглядини, шо воно й до чого, а сватать не спішили. Приходять, а та дівка дома сама - ні батька, ні матері не видно. Поздоровкалися й питають:
- А де, дівчино, твої старі?
- Та мати пішла до сусідів плакать взайми, а батько, шоб убить чотирі чужі облізлі, скоріше свої дві здорові уб'є, - каже вона дядькам, - та ви заходьте до хати, хоч хтось, а скоро вернеться.
"Еге, - думають люди, - це добре, шо ти сама, от ми тебе випитаємо й побачимо, шо ти за дівка!" А самі переглянулися, бо їм показалося, шо вона варнякає шось дурне. Зайшли, посідали.
- Люди добрі! - каже гостям, - поки батька й матері нема, хочу вам дать перекусить, чого його так сидіть!
- Та ми наче й не одказуємось, - усміхнулися дядьки.
- Так чого б вам білше хотілося: одбудька, прибудька, од сраки присмаки чи те, шо догори пір'ям росте?
Ті уп'ять перезирнулись:"Мабуть, правда, дурненька, таке несе, шо ніякої купи не держиться!" Добре подумали і рішили: те, шо догори пір'ям росте - це або курка, або гуска. або ще якась свійська птиця, а остальне - тіке Господь знає, шо воно. Кажуть:
- Та давай, мабуть, те, шо догори пір'ям росте.
Дівчина пішла на город, насмикала зеленої цибулі, побанила, покришила, присолила, трохи помастила, нарізала хліба і подає:
- Оце вам те, шо догори пір'ям росте!
Дядьки кажен сам собі подумав, шо й правда - цибуля догори пір'ям росте, а у птиці пір'я і догори, і вниз, і в усі боки.
- Бачу, - каже один, - ти, дівко, не така й дурна, як ми зразу подумали. А скажи нам тепер, шо воно за одбудько, прибудько та од сраки присмаки?
- Одбудько, - каже дівчина, - це сало. Після того, як заріжуть свиню та посолять його, помалу одбирають та одрізають, воно все одбуває, поки все не вийде. Прибудько - це молоко. Скіке б не доїв корову, а воно дуже скоро прибуде, і через якийсь час можеш іти вп'ять доїть. А од сраки присмаки - це яйця курячі. Чого я на їх так сказала, думаю, ви й самі знаєте.
- А тепер, дівчино, скажи нам, старим дурням, де твої батько й мати?
- Я ж вам сказала: мати пішла до сусід плакать взайми. Це значить, шо вмерла сусідка, а вона пішла поплакать, бо хто не ходе до людей на похорон і не жалкує за покойними, то до того й люди після смерти не прийдуть. А батько пішов ганять зайців. Та навряд він уб'є хоч одного, а от свої дві ноги уб'є.
Після цього дядьки, поняли, шо ніяка вона не дурненька, а шо ни на є розумна й розсудливаа дівчина, і перегодом пішли її сватать.
Аватара пользователя
Вадько
 
Сообщения: 2661
Зарегистрирован: Чт июл 02, 2009 10:52 am
Откуда: Казачий Присуд
Национальность: казак

Re: СТИХИ НА БАЛАЧКЕ

Сообщение Вадько » Пн апр 21, 2014 3:11 pm

ЛЮДСЬКИЙ ВІК

Господь Бог сказав усім, шо на Землі ним создані були:
- Оце даю вам по тридцять літ, і живіть та робіть, як хочете! Хоч діліться між собою годами - одне одному давайте од своїх, тіке потом у мене не просіть і голову міні не морочте!
Усі осталися довольні, а чоловік зажурився:
- Це шо ж - міні вже двадцять п'ять, діти малі, а через п'ять літ і помирать?
Кінь почув і каже:
- Як тобі мало, то візьми моїх двадцять, бо міні п'ять, а я вже так заморився на вас, людей, робить, шо хтойзна як!
Чоловік добавив до своїх тридцяти двадцять кінських. Подумав та й уп'ять зажурився:
- Це шо ж воно виходе? Тіке діти на свої ноги стануть, тіке їх пережениш та заміж повидаєш, а тут і помирать!
Собака каже:
- Раз тобі цього мало, то на' тобі моїх двадцять!
Той узяв собачих двадцять годів та й уп'ять журиться.
Підходе обізяна:
- Раз тобі й цього мало, то візьми ще моїх двадцять!
Чоловік не одказався.
Отож вийшло людського віку дев'яносто літ. Тридцять своїх людина живе по-людському - молода, при силі, нічого не болить. Тоді йдуть двадцять кінських - од тридцятьох до п'ятдесятьох робе, як та коняка, вгору ніколи глянуть. Після цього до сімдесяти йдуть двадцять собачих - наче й робе шось, та все через силу. Не вгадаєш, на кого можна гавкнуть, а на кого - ні. Уже й молоді тебе не дуже шанують, а який, диви, й скаже:"Мовчи та не гавкай!" А од сімдесяти до дев'яноста йдуть обізянячі годи - скоцюрбишся, скривишся, руки тебе не слухають, ноги не носять, шо не зробиш, а все людям на сміх.

ОД ЧОГО ВОРОНА КАРКАЄ

Прийшла ворона до Бога й каже:
-Боже, шо ж це таке? Ти всім дав або красоту або хароший голос, а міні ні того, ні другого! Начеб я й примітна, та ніхто на мене довго дивиться не хоче, а слухать - так я про те вже й не кажу. А ондечки соловей, хоч і незамітний, а як заспіває, так усі заслухуються і хвалять його.
- Знаєш шо, - каже Бог, - успокойся і йди додому, а завтра раненько, тіке сонце зійде, вставай і співай, як ти умієш, а я трохи управлюся і прийду тобі голос поправлю.
Договорилися, і ворона довольна пішла.
От на другий день, уже як сонце встало, Бог приходе, а ворона спить собі!
- Ех, така-сяка! - та як упоре її по спині палкою!
Так ото і досі на пагану погоду - на дощ, сніг, на вітер - у ворони тягне спину, і вона каркає на всю горлянку.

ЯК СОБАКА НАМ ХЛІБА У БОГА ВИПРОСИВ


Була косовиця. Молодиці жали хліб і в'язали снопи. Діти гралися під деревом скраю ниви. От одна пішла спускать свою дитину "каки", а підтерти було нічим. Вона туди-сюди оглянулася, вирвала прожогом жмут колосків і підтерла.
А Бог побачив таке й каже:
- Раз ви дійшли до того, шо хлібом гузна підтираєте, то не дам Вам хліба!
Жінка цього не почула, а собака почув. Та як зачав скавчать - хліба у Бога просить. Господь і каже:
- Ладно, раз ти так просишся і ти не винуватий, то на твою долю я оставлю трохи!
І оставив.
І оцей хліб, шо тепер роде - це собача доля. А колись було такі колоски, як тепер качани кукургузи, і по п'ять, по десять на корню. А за те, шо собака нам випросив у Бога хліба, його одного не гріх гудувать святим хлібом, а всіх остальних - гріх!
Аватара пользователя
Вадько
 
Сообщения: 2661
Зарегистрирован: Чт июл 02, 2009 10:52 am
Откуда: Казачий Присуд
Национальность: казак

Пред.След.

Вернуться в Балачка

Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

ßíäåêñ öèòèðîâàíèÿ Яндекс.Метрика